Пошуки ефективних способів, які б позбавляти пацієнтів від ожиріння, ведуться давно. Однією з перших методик стало шунтування тонкого кишківника, при якому він вимикався із травного процесу. Але серйозні порушення обмінних процесів, які спостерігаються після операції, не дали цьому способу набути широкого поширення. Поява більш досконалої методики, біліопанкреатичного шунтування дозволило досягти ефективніших результатів.
При цій операції ізолюється петля тонкої кишки. Щоб запобігти розвитку в цій ділянці патогенних мікроорганізмів, у нього відводиться сік підшлункової залози та жовч із жовчного міхура. Таким чином, шляхи просування травних ферментів та їжі роз’єднуються. Порушення процесів обміну спостерігаються і після цієї операції, але вони настільки інтенсивні, як після шунтування тонкого кишечника.
Є у біліопанкреатичного шунтування та інші побічні ефекти. У пацієнтів може спостерігатися дефіцит вітамінів D, K, A, зниження вмісту кальцію в крові. Це призводить до активного синтезу щитовидної залози паратгормону. Цей елемент сприяє вимиванню кісток кальцію, що провокує розвиток остеопорозу. Тому після цієї операції пацієнт повинен регулярно проходити обстеження, щоб своєчасно коригувати порушені обмінні процеси.
Незважаючи на всі побічні ефекти, біліопанкреатичне шунтування зараз застосовується для лікування ожиріння досить часто.
Привабливість даної методики полягає у відсутності необхідності дотримання дієт, обмежень у харчуванні. Після операції відбувається кардинальне зниження ваги. Зайві кілограми зникають практично повністю